У разі засудження особи до реального відбування покарання, а в подальшому засудження її за інше кримінальне правопорушення із звільненням від відбування покарання з випробуванням, то ці вироки виконуються самостійно.
Це слідує з висновку об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду зробленого у постанові від 1 квітня 2024 року у справі № 183/6854/20.
Зокрема, ОП ККС ВС виснувала, що якщо особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, за вироком суду було призначено покарання, яке ухвалено відбувати реально, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших кримінальних правопорушеннях, за які за новим вироком особі призначається покарання із застосуванням на підставі статті 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням, положення частини 4 статті 70 КК України щодо призначення остаточного покарання не застосовуються і кожний вирок — попередній, за яким особа має відбувати покарання реально, та новий, за яким її звільнено від відбування покарання з випробуванням, виконуються самостійно.
За обставинами справи
Вироком районного суду від 16 березня 2023 року раніше судимій особі на підставі частини 4 статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком місцевого суду від 7 травня 2021 року, більш суворим, призначеним за вироком 16 березня 2023 року, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. Відповідно до статті 75 КК України особа була звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням, їй установлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов’язки згідно з приписами статті 76 КК України.
Вказаний вирок залишив без змін апеляційний суд.
Висновки об’єднаної палати ККС ВС
ОП ККС ВС задовільнила касаційну скаргу прокурора та скасувала ухвалу апеляційного суду і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ВС навів наступне обґрунтування
Приписами статті 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів. При цьому, призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі частини 4 статті 70 КК України, суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання в новому (другому) вироку. У цьому разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи частину 4 статті 70 КК України.
«Водночас призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі частини 4 статті 70 КК України має ряд особливостей, одна з яких полягає в тому, що в разі, коли особа засуджується до покарання, яке належить відбувати реально, а за наступним вироком звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно» — наголосила ОП ККС ВС.