Перший сенат Конституційного Суду України ухвалив рішення у справі за конституційними скаргами Тимошенкової Оксани Василівни, Тимошенкова Володимира Івановича щодо конституційності абзацу 6 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113–IX (щодо звільнення в період тимчасової непрацездатності). Про це інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу.
Судді-співдоповідачі у цій справі – Віктор Кичун і Олександр Петришин.
Згідно з абзацом 6 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 «перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту».
Суб’єктів права на конституційну скаргу Тимошенкову О.В., Тимошенкова В.І. було звільнено з посад прокурорів у період їх тимчасової непрацездатності (перебування на лікарняному). Предметом конституційного контролю в цій справі є окреме положення Закону № 113 щодо дотримання конституційних прав та гарантій суб’єктів права на конституційну скаргу у разі звільнення в період їх тимчасової непрацездатності (перебування на лікарняному).
КСУ в рішенні зауважив, що загальні правові засади і гарантії здійснення громадянами України трудових правовідносин визначено в Кодексі законів про працю України, яким установлено заборону на звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період тимчасової непрацездатності працівника; також закріплено вичерпний перелік випадків, коли звільнення в зазначений період є можливим.
КСУ зауважує, що у разі звільнення з посади на прокурора поширюються лише ті загальні гарантії трудового законодавства (lех generalis), що не охоплені нормами спеціального закону (lех specialis). Оскільки спеціальний закон не встановлює жодних винятків щодо звільнення прокурорів із посад у період їх тимчасової непрацездатності, то в разі звільнення таких осіб слід дотримуватись імперативної заборони на звільнення в період тимчасової непрацездатності, яка є складовою частиною конституційного права кожного на працю та збереження робочого місця в особливий період (перебування на лікарняному).
Отже, Законом № 113 було звужено обсяг прав та спеціальних гарантій для прокурорів щодо збереження робочого місця на період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає частинам 2, 3 статті 22 Конституції України.
КСУ дійшов висновку, що абзац 6 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, суперечить частинам 1, 2 , 6 статті 43 Конституції України.
КСУ вважає, що на законодавчому рівні допущено неоднакове правове регулювання порядку звільнення прокурорів із посади в період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає вимозі юридичної визначеності як складовій частині принципу верховенства права, а тому суперечить частині 1 статті 8 Конституції України.
Абзац 6 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ, згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, визнаний неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Водночас КСУ закрив конституційне провадження щодо конституційності абзацу 6 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, згідно з яким «перебування прокурора у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту», на підставі пункту 4 статті 62 Закону України «Про Конституційний Суд України» (неприйнятність конституційної скарги).