Факт, про встановлення одноосібного виховання дитини, не підлягає з’ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Це слідує висновків, які зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.
За обставинами справи
Громадянин звернувся в суд із заявою про встановлення факту самостійного виховання дитини.
Зазначав, що встановлення такого факту потрібно йому для оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги, реєстрації місця проживання дитини, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини, отримання відстрочки від мобілізації.
В обґрунтування відповідної заяви вказував що з лютого 2022 року він та його дружина почали проживати окремо, син залишився проживати з ним, а мати дитини виїхала за кордон. В травні 2022 року між подружжям укладено договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків батьків, згідно з яким визначено місце проживання дитини разом із батьком, а в липні шлюб між ними розірвано в судовому порядку. Мати дитини з лютого 2022 року не бере участі в житті дитини, не спілкується з нею, матеріально не утримує.
Районний суд, рішення якого залишив без змін апеляційний суд, відмовив у задоволенні заяви.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати ВС Касаційний цивільний суд у складі ВС вказував на необхідність вирішення правової проблеми, яка постала під час дії правового режиму воєнного стану, у значній кількості поданих заяв, позовів на території України про встановлення факту самостійного виховання дитини (інших фактів, які пов’язані з реалізацією права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації) чи оскарження рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень, що перебували та перебувають на розгляді в судах та рішення у яких можуть бути винесені найближчим часом.
Висновки ВП ВС
Велика Палата Верховного Суду скасувала попередні рішення судів та постановила залишити заяву про встановлення факту самостійного виховання дитини без розгляду, навівши таке обґрунтування.
У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб’єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов’язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. У справі, яка переглядається, заявник просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини. Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов’язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов’язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
«Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов’язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов’язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов’язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов’язків з виховання дитини» — виснувала ВП ВС.