> Ілля Шевченко,
співкеруючий партнер ЮК «АРМАДА»
В двох останніх публікаціях, присвячених процедурі фіксації та відшкодування воєнних збитків, ми розглядали, здебільшого, юридичні аспекти цієї процедури.
Ми розбирали складнощі з формуванням доказової бази, аналізували юридичний статус активів, втрачених на тимчасово окупованих територіях та надавали загальні рекомендації, які, сподіваємось, допоможуть постраждалим від війни підприємствам легше пройти цей непростий шлях.
Сьогодні ж поговоримо про суто матеріальні речі та розглянемо основні статті видатків в процедурі фіксації воєнних збитків.
Проміжні результати опитування, яке проводить міжнародна юридична асоціація «UKRAINIAN REVIVAL» спільно з юридичною компанією «АРМАДА», показують, що більшість респондентів зазначають суттєві витрати на процедуру фіксації воєнних збитків серед ключових проблем, з якими вони зіткнулись під час роботи над цією процедурою.
Тому сьогодні згадаємо про litigation finance й можливість поділити фінансовий тягар із фондами, що спеціалізуються на інвестиціях в судові спори.
До речі, якщо ви ще не проходили опитування, про яке ми згадували вище – будь-ласка, зробіть це просто зараз за цим посиланням. Це допоможе нам та нашим партнерам виявити основні складнощі, з якими стикається український бізнес на шляху до відшкодування збитків, щоб в подальшому зробити цей шлях швидшим та простішим.
Основні статті видатків в процедурі фіксації та відшкодування воєнних збитків
На щастя, законодавець вніс в Закон України «Про судовий збір» відповідну норму, яка звільняє позивачів від сплати судового збору за подання позовів проти держави-агресора. І це дуже тішить, адже оплата звичних 1,5% від суми позову в цій категорії спорів могла б стати непідйомним тягарем для підприємств, що і так зазнали шалених втрат від бойових дій та окупації частини української території.
Втім зовсім без витрат, нажаль, цей шлях пройти не вдасться. До ключових статей видатків можна віднести наступні:
Витрати на проведення інженерно-технічних досліджень або будівельної експертизи (в разі пошкодження або знищення нерухомого майна); Витрати на отримання звіту про оцінку розміру збитків, завданих війною, або аналогічного висновку експерта; Оплата послуг юридичних радників, які забезпечать правовий супровід проєкту; Вартість послуг локальних юристів в країні, обраній для легалізації отриманого в Україні судового рішення; Збори за подання заяви про отримання дозволу на виконання рішення українського суду за кордоном та подальше подання рішення на виконання; Витрати на переклад процесуальних документів на російську мову та його засвідчення; Витрати на міжнародні поштові пересилання.
Якщо зважено підійти до економічної складової цих проєктів, їх вартість для підприємства буде співставною із іншими категоріями судових спорів. Втім для підприємства, яке втратило всі свої активи або їх значну частину, навіть ці витрати можуть бути завеликими. В цьому випадку варто спробувати залучити стороннє фінансування цієї процедури, розділивши фінансовий тягар та ризики з інвестором.
Litigation finance, або фінансування судових процесів зовнішніми інвесторами
Вартість судових процесів в західних країнах (особливо США та Великобританії) є на порядок більшою за вартість аналогічних спорів в Україні. Тому на заході досить давно існують компанії, які займаються специфічним видом інвестиційної діяльності – інвестуванням в судові процеси.
Litigation finance (litigation funding, legal finance, third party funding тощо) – це форма фінансування, за якої третя сторона надає фінансову підтримку позивачу в судовій справі в обмін на фінансову винагороду в разі успішного завершення справи, як правило в форматі визначеного відсотку від отриманої суми.
В цьому форматі інвестор візьме на себе всі витрати: оплату юридичних послуг, витрати на оцінку або експертизу, залучить необхідних радників та фахівців, сплатить всі збори, забезпечить оплату перекладів, поштових відправлень та інші статті видатків. Все, що має зробити підприємство-позивач – укласти з інвест-фондом відповідну угоду, за якою визначений відсоток від стягнутої після завершення проєкту суми буде сплачений інвестору. Цей відсоток може різнитись залежно від суми підтверджених грошових претензій до відповідача (в нашому випадку, російської федерації), обсягу та складності проєкту тощо.
Позивач, в свою чергу, може вплинути на розмір цього відсотку, забезпечивши частину проєкту власним ресурсом.
Звичайно, такі фонди беруть на фінансування не кожен проєкт, адже інвестиція має бути економічно доцільною. В категорії спорів щодо стягнення воєнних збитків з російської федерації, як правило, зацікавлення викликають підприємства чи групи компаній, що мають реальні й підтверджені збитки від мільйона євро. Втім це досить широкий ринок, тож на практиці й компанія, збитки якої вдвічі менші, має реальний шанс знайти інвестора для фінансування свого проєкту.
Висновки
З огляду на складність, тривалість та специфічний суб’єктний склад проєктів з відшкодування воєнних збитків, витратна частина цих проєктів може бути досить суттєвою. Однак зайняття позиції очікування, ми переконані, точно не приведе бізнес до бажаного результату. Тож, якщо ваше підприємство зазнало значних збитків від війни – обов’язково розпочинайте роботу над фіксацією цих збитків та подальшою процедурою їх відшкодування.
В разі, якщо підприємство не має змоги фінансувати цей проєкт за власний кошт – розгляньте можливість залучення стороннього фінансування. Так, в цьому випадку після завершення вам доведеться віддати інвестору значний відсоток від отриманих коштів. Але це все ж набагато краще, ніж не отримати нічого через брак коштів, чи не так? Український бізнес звик захищати свої інтереси самостійно та ініціативно, не чекаючи державної підтримки. І цей напрям точно не має бути виключенням.