>Володимир Єніч,
партнер АО AVER LEX >Дарина Артимовець,
юристка судової практики АО AVER LEX
Введення кримінальної відповідальності за порушення та обхід санкцій є головною новиною у галузі санкційної політики України, напевно, з часу різких змін санкційного законодавства у критичний період весни 2022 року.
Дійсно, відсутність чітко визначених видів відповідальності за обхід санкцій виглядала дивною з огляду на розповсюдженість такого інституту серед країн вільного світу, які підтримують санкційний режим проти країни-агресора. Це спричиняло дивний ефект необґрунтованих вимог з нашого боку до партнерів – дотримуватися і поширювати санкційний режим – при власній бездіяльності. Навіть більше, необхідність такого виду відповідальності у законодавстві країн ЄС визначена у відповідній Директиві, в той же час у нашій правовій системі питання нормативно не визначалося у чіткій формі.
Все ж практика йшла своїм шляхом: ст. 110-2 КК України фактично використовувалася як паліатив відповідальності за співпрацю з підсанкційним елементом у різних формах, а механізм моніторингу ефективності запровадження санкцій давав можливості провести аналіз щодо порушення санкційного режиму.
Проте, здається, що найближчими місяцями нас чекає суттєвий прорив – законопроєкт щодо введення кримінальної відповідальності розроблено за активної участі Міністерства юстиції України, Служби Безпеки, РНБО та громадських організацій, зокрема ГО «Інститут законодавчих ідей». Вже проведено публічні заходи, на яких оголошено про основні контури законопроєкту, який, щоправда, ще готується до реєстрації та оприлюднення.
Отже, Кримінальний Кодекс пропонується доповнити двома статтями:
Стаття 114-3. Умисне порушення спеціального економічного чи іншого обмежувального заходу (санкції) Умисне порушення спеціального економічного чи іншого обмежувального заходу (санкції) або умисний обхід санкцій, – карається штрафом від 10.000 до 20.000 н.м.д.г. або позбавленням волі на строк від 2 до 6 років, з “позбавленням права…” на строк від 10 до 15 років або без такого.
Як бачимо відповідальність стосується саме умисного 1) порушення санкцій та 2) обходу санкцій, та носить майновий характер з можливістю реального строку позбавлення волі.
Стаття 114-4. Необережне порушення спеціального економічного чи іншого обмежувального заходу (санкції) Необережне порушення спеціального економічного чи іншого обмежувального заходу (санкції), – карається штрафом від 2.000 до 12.000 н.м.д.г. з “позбавленням права…” на строк до 3 років або без такого.
Також варто зазначити, що відповідно до законопроєкту відповідальність виникає за порушення/обхід основних санкційних обмежень на кшталт блокування активів та зупинення виконання економічних зобов’язань, а не всіх санкцій загалом. А також, що важливо, за порушення секторальних санкцій. На нашу думку, саме порушення останніх матиме більш широку перспективу застосування у довгостроковій перспективі.
Існує також і майновий поріг, який визначає, що порушення закону стається за умови, якщо відповідні операції є більшими за 300 н.д.м.г. (наразі – 454 200 грн). Щоправда, за тим виключенням, якщо мова не йде про товари військового призначення – в цьому випадку відповідальність настає незалежно від майнової складової.
Законопроєкт вводить нові процедурні моменти у даній сфері, зокрема можливість отримання спеціального дозволу на виконання операцій відносно осіб, щодо яких застосовано санкції. Порушення умов виконання дозволу, наданого на здійснення діяльності, яка за відсутності такого дозволу заборонена, обмежене санкцією.
Також вводиться обов’язок декларування для фізичних і юридичних осіб, до яких застосовано блокування активів, з цікавою особливістю до юридичних осіб, які мають дотримуватись цієї умови навіть, якщо до них не застосовано цю санкцію, але вони мають у структурі власності особу, до якої її застосовано або відносно якої така особа здійснює контроль.
Також криміналізуються інші види обходу санкцій, які дають можливість замаскувати контроль підсанкційного власника або спробу доведення до банкрутства. Такі методи набули поширення останнім часом і вже навіть почали відсікатися на рівні практики господарських судів, проте, очевидно, що треба нормативна база на рівні закону.
Важливим моментом є підслідність подібного роду кримінальних правопорушень органам Служби Безпеки. Окремі аспекти, зокрема щодо порядку отримання дозволів, декларування пропонується врегулювати на рівні спеціального підзаконного акта.
Загалом законопроєкт в частині кримінальної відповідальності виглядає як очікуване вирішення довготривалої проблеми і має забезпечити необхідну нормативну базу для більш ефективної реалізації державної санкційної політики. Нові інститути декларування та дозволів виглядають скоріше експериментально на довгу перспективу і потребують уточнення на рівні відповідного профільного порядку.
Таким чином, державна санкційна політика України, скоріш за все, найближчим часом матиме елемент, якого їй не вистачало раніше. Відповідно, можемо очікувати і на більш ефективне урядування у цій важливій сфері.