Якщо позов містить лише вимогу про визнання недійсною третейської угоди, господарський суд повинен відмовити у відкритті провадження або закрити провадження в разі його помилкового відкриття.
На цьому, серед іншого, наголосила Об’єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 30 серпня 2024 року у справі № 911/1766/22.
ОП КГС ВС відступила від свого ж висновку, зробленого в постанові від 17 грудня 2021 року у справі № 910/9841/20, зокрема, щодо можливості розгляду господарським судом по суті позову про визнання недійсною третейської / арбітражної угоди, у тому числі викладеної у формі третейського / арбітражного застереження.
За обставинами справи
ФГ не повністю розрахувалося за поставлені товари за договорами купівлі-продажу, укладених з ТОВ. Умовами цих договорів передбачене третейське застереження, згідно з яким усі спори підлягали розгляду в Третейському суді при Асоціації українських банків.
ТОВ звернулося до Третейського суду при АУБ, який ухвалив рішення про стягнення з ФГ заборгованості, включаючи пеню, штрафи та інші нарахування. Це рішення було передане до державної виконавчої служби для примусового стягнення заборгованості.
ФГ оскаржило в господарському суді рішення цього третейського суду та просило визнати недійсними договорів в частині, що містили третейське застереження, та відшкодування коштів, які були примусово стягнуті на користь ТОВ. Вказувало, що третейське застереження спричиняє обставини, які порушують та обмежують права й свободи ФГ, і не відповідає вимогам п. 1 ст. 203 ЦК України.
Північний апеляційний господарський суд залишив в силі ухвалу Господарського суду Київської області про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Правові висновки Об’єднаної палати КГС ВС
ОП КГС ВС залишила без змін рішення судів попередніх інстанцій, зробивши такі правові висновки:
Третейська / арбітражна угода не є правочином у розумінні ЦК України, не є цивільно-правовим (господарським) договором, а по своїй суті є процесуальним договором, для якого чинне законодавство України встановлює спеціальний порядок визнання недійсним. Питання щодо недійсності третейської / арбітражної угоди суд розглядає не як позовну вимогу, а як процесуальне питання, що має бути вирішене до початку розгляду позовних вимог по суті відповідно до приписів п.7 ч.1 ст. 226 ГПК України. Якщо суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, він залишає позов без розгляду. Такий висновок має міститися в мотивувальній частині судового рішення. За необхідності суд призначає експертизу. Якщо позов містить лише одну позовну вимогу про визнання третейської / арбітражної угоди недійсною, приписи п.7 ч.1 ст.226 ГПК не підлягають застосуванню, а суд має відмовити у відкритті позовного провадження на підставі п.1 ч.1 ст.175 ГПК або, якщо таке провадження було помилково відкрито, то закрити його на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК («спір не підлягає розгляду у господарських судах»).
Щодо розгляду питання стосовно недійсності угоди в межах справи про скасування рішення третейського суду ОП КГС ВС зазначила, що господарський суд може вирішувати питання про дійсність або недійсність третейської угоди під час розгляду питання про скасування рішення третейського суду та/або видачу виконавчого документа. У таких випадках питання недійсності угоди розглядається разом з основним спором і відповідні висновки повинні бути відображені в мотивувальній частині рішення суду. Аналогічний підхід застосовується і до арбітражних угод.
Третейське судочинство під час воєнного стану
Окрім того, ФГ посилалося, що розгляд спорів третейськими судами є неможливим, оскільки згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюють лише суди.
Щодо цього аргументу ОП КГС ВС зазначила, що розгляд справи третейським судом за добровільним волевиявленням сторін (на підставі укладеної третейської угоди) жодним чином не обмежує гарантії прав та свобод людини і громадянина, права й законні інтереси юридичних осіб, а положення вказаного Закону спрямовані саме на недопущення звуження таких гарантій у сфері судочинства.
Тож ОП КГС ВС визнала, що ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не забороняє третейського розгляду справ.
Читайте також: Банківська гарантія — зловживання
кредиторів, нові судові підходи та міжнародні тенденції